Василіанський монастир
вул. Небесної сотні (кол. Радянська), 31
Василіанський монастир в Умані було засновано у 1765 році за сприяння воєводи Київського Францішека Салезія Потоцького. Одним з будівничих кляштора був Шафранський. При монастирі діяло шестикласне училище, яке розпочало роботу 1766 року. Його першим ректором був Гераклій Костецький. Згідно з документом про заснування при монастирі повинні були знаходитись 14 василіан, 4 місіонери, 4 професори, а також 400 учнів.
Історія уманського василіанського монастиря має такі етапи:
1. 1765 – червень 1768 р. – заснування монастиря та початок становлення навчального закладу при ньому;
2. осінь 1768 – 1794 р. – відродження монастиря і трансформація релігійного навчального закладу у центр світської освіти;
3. 1796 – листопад 1830 р. – розквіт уманського монастиря та школи;
4. листопад 1830 – березень 1834 р. – призупинення діяльності освітнього осередку в монастирі та його остаточна ліквідація російським урядом.
Після конфіскації маєтків власника Умані графа О. Потоцького до російської казни василіанську школу було закрито (1832 р.). Будівля монастиря перейшла у відання місцевої влади, деякі речі було вивезено до музею Київського університету св. Володимира. Частину утварі передано до католицького костелу Успіння Пресвятої Богородиці в Умані.
Після переходу міста до відомства військових поселень, будівлю монастиря було зайнято управлінням та шпиталем поселень, а монастир перетворено на православну церкву.
У 1858 році тут було створено артилерійські казарми, в подальшому тут відбувались засідання Уманського окружного суду. За часів радянської влади у приміщенні монастиря спочатку діяв «пролетарський театр», пізніше його було передано у відання військової частини. Лише у 1998 році військові звільнили це приміщення.
З 2006 року василіанський монастир знаходиться на балансі Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань».